Спори щодо дітей — адвокат у Миколаєві

З ким житиме дитина: що каже закон

Місце проживання дитини до 10 років визначають за згодою батьків. Якщо дитині вже виповнилося 10, потрібна спільна згода батьків і самої дитини, а з 14 років дитина обирає, де жити, самостійно (ст. 160 СК України).

Якщо батьки живуть окремо і не можуть домовитися, спір вирішує орган опіки та піклування або суд (ст. 161 СК України). Вони беруть до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, її вік, стан здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Дитину не передають для проживання тому з батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає алкоголем чи наркотичними засобами або своєю аморальною поведінкою може зашкодити її розвитку.

Мати й батько мають рівні права щодо дитини (ст. 141 СК України). Верховний Суд відмовився від підходу, за яким мала дитина автоматично має жити з матір'ю: вирішальними є інтереси конкретної дитини, а не стать батьків.

Що враховує суд і як підготуватися

Суд оцінює обставини в сукупності: хто з батьків фактично доглядає дитину, водить її до садочка чи школи, займається лікуванням, які умови проживання в кожного з батьків, як вони поводяться після розриву. Дитина, яка може висловити свою думку, має право бути вислуханою (ст. 171 СК України). Суд цю думку враховує, але не вважає вирішальною, якщо вона суперечить інтересам самої дитини.

Для такої справи я допомагаю зібрати довідки з навчального закладу та медичних установ, характеристики, документи про житлові умови й доходи, листування між батьками. Позиція переконливіша, коли спирається на факти про потреби дитини, а не на претензії до колишнього партнера.

Одностороннє «вирішення» спору — коли дитину забирають до себе, не попередивши другого з батьків, — зазвичай шкодить і дитині, і вашій позиції в суді. Краще одразу звертатися до органу опіки чи суду, а за потреби просити суд вжити заходів забезпечення позову.

Участь у вихованні і порядок спілкування

Той з батьків, хто живе окремо, зобов'язаний брати участь у вихованні дитини і має право на особисте спілкування з нею. Той, з ким дитина проживає, не має права цьому перешкоджати, якщо спілкування не шкодить її нормальному розвитку (ст. 157 СК України). Батьки можуть укласти договір про те, як той, хто живе окремо, братиме участь у вихованні дитини, — письмово, з нотаріальним посвідченням.

Якщо домовленості немає, способи участі визначає орган опіки та піклування (ст. 158 СК України), а коли його рішення не виконують або воно вас не влаштовує — суд (ст. 159 СК України). Суд може встановити графік побачень, спільний відпочинок, відвідування дитиною місця проживання другого з батьків, а якщо цього вимагають інтереси дитини — побачення в присутності іншої особи. Якщо той, з ким живе дитина, ухиляється від виконання рішення суду, суд за заявою другого з батьків може передати дитину для проживання з ним.

Позбавлення батьківських прав: коли можливе і що змінює

Позбавлення батьківських прав — крайній захід, і застосовує його лише суд. Підстави перелічені в ст. 164 СК України. Мати чи батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони:

• не забрали дитину з пологового будинку чи іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
• ухиляються від виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;
• жорстоко поводяться з дитиною;
• є хронічними алкоголіками або наркоманами;
• вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування чи бродяжництва;
• засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Позов можуть подати один з батьків, опікун чи піклувальник, особа, у сім'ї якої живе дитина, заклад, де вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина з 14 років (ст. 165 СК України). Несплата аліментів сама по собі зазвичай не є достатньою підставою: суд з'ясовує, чи свідомо батько або мати нехтують своїми обов'язками, і оцінює всі обставини разом.

Наслідки визначає ст. 166 СК України: той, кого позбавили батьківських прав, втрачає особисті немайнові права щодо дитини, перестає бути її законним представником, не може бути усиновлювачем, опікуном чи піклувальником. Але обов'язок утримувати дитину зберігається, і суд, задовольняючи позов, одночасно вирішує питання про стягнення аліментів.

Батьківські права можна поновити за рішенням суду, якщо поведінка й обставини змінилися і це відповідає інтересам дитини (ст. 169 СК України). Поновлення неможливе, якщо дитину усиновлено і усиновлення не скасовано, або якщо на час розгляду справи вона вже досягла повноліття.

Встановлення і оспорювання батьківства

Якщо батьки дитини не перебувають у шлюбі і не подавали спільної заяви про визнання батьківства, його можна встановити в суді (ст. 128 СК України). Позов може подати мати, опікун чи піклувальник дитини, особа, яка її утримує й виховує, сама дитина після повноліття, а також чоловік, який вважає себе батьком. Підставою є будь-які докази походження дитини, і найвагомішим із них зазвичай є молекулярно-генетична (ДНК) експертиза.

Якщо учасник справи ухиляється від експертизи, суд може визнати факт, для з'ясування якого її призначили, або відмовити в його визнанні — залежно від обставин (ч. 1 ст. 109 ЦПК України). Після встановлення батьківства можна стягнути аліменти, часто в тому самому процесі; судовий наказ у такій ситуації не видають.

Оспорити батьківство може чоловік, записаний батьком дитини: він подає позов про виключення відомостей про себе як батька з актового запису про народження (ст. 136 СК України). Це можливо після народження дитини і до її повноліття, а позивач має довести відсутність кровного споріднення. Не може оспорювати батьківство той, хто в момент реєстрації знав, що не є батьком дитини.

Роль органу опіки та піклування

У спорах про місце проживання дитини, участь у вихованні, позбавлення чи поновлення батьківських прав участь органу опіки та піклування обов'язкова (ч. 4 ст. 19 СК України). Він обстежує умови проживання дитини і батьків, спілкується з ними й подає суду письмовий висновок.

Цей висновок не є обов'язковим для суду: суд може з ним не погодитися, якщо він недостатньо обґрунтований або суперечить інтересам дитини (ч. 6 ст. 19 СК України). Тому до обстеження варто підготуватися, а з висновком — уважно ознайомитися: за потреби я готую заперечення на нього і подаю додаткові докази.

Як я веду такі справи

Спори щодо дітей емоційно складні для всіх. Я пояснюю, які аргументи мають вагу для органу опіки й суду, а які лише загострюють конфлікт, і там, де це можливо, пропоную домовитися: договір між батьками чи узгоджений графік спілкування може бути стабільнішим за рішення, ухвалене всупереч одній зі сторін. Якщо домовитися не вдається, представляю вас в органі опіки й у суді, зокрема дистанційно.

Питання про дітей часто пов'язані з розірванням шлюбу і стягненням аліментів. Як розлучення з дітьми відбувається на практиці, я розповідаю в статті «Розлучення, якщо є діти».